Кривава весна
Я у ваші серця заспіваю цю пісню сумну
Про журбу, каяття і про болісну рану країни,
Про криваву весну, що несла нам на крилах війну -
Пожираючу пащу, яка спричиняє руїни.
Та хіба я зумію вмістити в ці бідні рядки,
Як на землю мою пролилися кармінові сльози,
Де кружляли, мов зграя вороння, гули літаки?..
Втім минав бокогрій, і, здається, не бачив загрози...
Чи зуміє тепер відрізнити заграву і грім
Від жахаючих вибухів тих смертоносних снарядів
Ця малеча, яка залишала обстріляний дім?
Та, на жаль, її сльози не варті триклятих мільярдів...
Не питай мене, де заблукала душа навесні,
Бо вона похилилась додолу, мов скута ґирлиґа,
І рахує тепер від початку війни свої дні.
Не для неї, на жаль, на сьогодні настала відлига...
Я у ваші серця заспіваю цю пісню сумну
Про журбу, каяття і про болісну рану країни,
Про криваву весну, що несла нам на крилах війну -
Пожираючу пащу, яка спричиняє руїни.
Хай лунає ця пісня, мов легіт у тихім гаю,
Хай усім розповість про пролиті кармінові сльози...
Попри все відчуває душа, що у ріднім краю
Пануватиме бажаний мир і не буде загрози!
