Хто ж ми тут?
Хто ж ми тут? Гості - торбинки з тростинами.
Щастя шукали серцями вразливими...
Тягнемо наші пожитки за спинами.
Наше минуле затоплено зливами.
Наше майно на дорозі розкидане...
Душі знесилені, гнітом спресовані.
Носимо в серці тягар, наче придане.
Крила підбиті та мрії зруйновані.
Хто ж ми тут, Господи? Де ж ми тут кинуті?
Де ж наше місце під зорями ясними?
Стопи побиті, хребти наші зігнуті.
Зводимо гнізда зусиллями власними...
Ми всі приходимо в світ цей тотожними.
Вічно у пошуках, змучені гадками.
Й підемо звідси з руками порожніми...
Що же залишим у спадок нащадкам ми?
