Любов і жалість
Я виступаю знову з берегів -
Візьми горща, скуштуй моєї втоми!
Мовчання - наче сотні батогів.
Та лиш любові жалості питомі.
Не урятують душу батоги...
Дивися, як роз'я́трилися води!
Як течія зриває ланцюги!
Як піниться, бурлить ріка незгоди!
Дивися, як душа зітхає знов,
Спустошена, знесилена в скорботі...
Пліч-о-пліч ходять жалість і любов.-
Стерв'ятники ж злітаються до плоті.
Дзюрчать струмки і піниться прибій,
Жбурляє вітром хвилі, б'є об скелі.
І обрій вже на стрічці голубій
День розчинив у теплій акварелі...
Де чутно співи зоряних пісень,
Там ніч вже опускає чорні вії.
Там і новий народжується день,
Там і душа прямує до надії -
Злетіти понад пусткою, мов змій...
Не втриматись у ле́щатах утомі!
Лиш про одне прошу тебе - жалій!
… Святій любові жалості питомі.
