Тут борються не люди, а світи
Тут борються не люди, а світи.
Ми кинуті гуртом на полі бою.
Заручники нікчемні - я і ти.
Лобами зіштовхнули нас з тобою.
Нас, спраглих, що шукають визнання...
Дотримавшись чийогось правил зводу,
Під гаслами за право і свободу
Приміряли ми ролі, мов вбрання.
Тим часом ненажерлива рука
Згрібає до засік свої заначки,
Тримаючи простий люд за дурка,
Вгамує, суне мізерні подачки...
Ми ж, пристрасно вживаючись у роль
І згуртувавшись дикою юрбою,
Геть над собою втративши контроль,
Мов хижаки готуємось до бою.
А поки розбиваємо лоби,
Моцуючись з подібними до себе,
Ми всі, по суті, тут чиїсь раби,
Блукаємо по світу просто неба...
Ми всі, по суті, тут чиїсь брати...
А гриземося як на полі бою!
Втім благородна бійка там, де ти
Одержав перемогу над собою.
Ми, вигнуті під натиском юрми,
Пронизані нитками ляльковода,
Прокинемось пізніш, а поки ми
Гадаємо, що це і є свобода.
Тут борються не люди, а світи.
Хай кожному підкореному ханчик...
Та незалежно як зіграєш ти -
Тут кращий - лише разовий стаканчик.
Які ж ми тут володарі життя?!
Вважаємо, що вже посіли лави,
Та тільки-но дотягнемось до слави -
Як всіх рівняє шепіт забуття.
