Розділ: Різне

Душевних струн рутина не приспить.
Тягар же втрат - тенета та горнила...
І не зітреш із пам'яті чорнила,
А час біжить, життя - то справді мить.

Події, мов худоби череда,
Мчать стрімголов, безцеремонно й грубо
Жбурляють і киплять багряним клубом...
І тільки дух тривкий, немов слюда.

А плоть слабка, життя - все та же гра.
Та навіть, де до масті виймеш карту,
Не вистачає першого азарту
Промовити омріяне ура.

Бо кожен досвід пережитих втрат -
Загублений фрагмент живого пазла,
Надія, що остигла й майже згасла,
Глухий пробіл, протяжний рев гармат...

І поки вертить віяло рука,
Вогнисті язички танцюють жваво.
Але скінчиться гра - і гасне сяйво.
Вщухає їх мелодія струнка.

Все котиться ланцюг подій клубком.
Життя здіймає ввись і б'є тараном...
Лиш час услід зализує нам рани,
Як вірний пес, шершавим язиком.