Хвора тобою
Не зізнаюсь ніколи тобі (і собі),
Що була дуже хвора тобою,
Що в оті вечори у нестримній журбі
Я ставала твоєю рабою.
І до тебе все линули кляті думки,
Всі стежки прямували до тебе.
Я до тебе, неначе ці квіти стрункі,
Що до сонечка тягнуться в небо.
Не зізнаюсь тобі, як палало отут
У лиху та у добру хвилину.
Моя радість і біль - найсолодша з отрут.
Я плекала її як дитину.
Не зізнаюсь тобі, не відкрию того,
Як чекала на погляд твій в очі.
Як шукала його, уникала його.
Як лунали ці мрії дівочі.
Кляте серце, що з розумом у боротьбі,
Прожене ці думки, буде кволим.
Не зізнаюсь тобі, не зізнаюсь собі,
Що тебе я... ніколи... ніколи.
