Цариця-Осінь
Осінь дихала мріями,
Все засівала золотом,
Бавилася стихіями,
Дула у вікна холодом.
Фарбами малювала
Клени, дуби, калини...
Сяяла і палала
Гронами горобини.
Небо журилось хмарами
Грiзними та слізливими,
Вітер їх гнав отарами.
Землю вмивало зливами.
Дівка бешкетна видалась -
Вкутала світ туманами
І - хуліганка! - кидалась
Шишками та каштанами.
Гнала, шматала, віяла,
Листя з дерев зривала.
Наче цариця діяла:
Тішилась, панувала...
Тільки поглянь, як гарна
Біля дзеркал красується!
Наче на бал, старанно
У кольори фарбується.
Дівчина, вбрана золотом,
Виглядом величається,
З полум'ям сперечається,
А гляне - повіє холодом.
Бавить себе стихіями,
Землю вмиває зливами
І надихає мріями
Гарними та сміливими.
