Розділ: Різне

Притискаю до серця твою фотокартку, матусю,
І вдивляюся в очі твої, мов у чисті криниці...
До чийого плеча відтепер у журбі притулюся?
Та кому ж, як тобі, я відкрию свої таємниці?

Я завжди пам'ятатиму нашу останню розмову...
Твій акаунт тепер, де "збережене", у телефоні -
Повертаюсь до нашої бесіди знову і знову,
Щоб почути твій голос, рідненька, й ласка́ве це "доню!"

Втім коротші тепер молитви́ - хай простить мені Отче -
Не за себе просила його, найчастіше за тебе.
Бо коли оминало в житті тебе щастя жіноче,
Тож бодай хоч людське (чи багато для цього нам треба?)

Вже минув майже рік... та я, мамо, плекаю надію,
Що колись навесні посаджу біля ніг твоїх квіти...
Я доросла, самотня доросла - тепер розумію:
Доки мати живе на землі, доти ми все ще діти.

До чийого ж плеча я тепер у журбі притулюся?
Тут за мене ніхто так, як ти, не хвилюється, нене...
Притискаю до серця твою фотокартку, матусю.
Ти завжди біля мене, рідненька. Завжди біля мене.