Надламане гіллячко
Я гіллячко надламане, мале.
Гойдаюся на дереві у полі.
Мене жбурляє вітер злий, але
Незламний маю дух і силу волі.
Мені б іще маленькому рости,
Вбиратись навесні у пишне листя.
Та ледве намагаюсь зацвісти,
Як пройде й хлосту дасть якийсь розхристя.
Навіщо же він гіллячко те б'є?
Росте собі, нікого не займає.
Коли не зміг придбати щось своє,
Від заздрощів і в іншого ламає.
А я вчепилось міцно за життя.
Мені чужого, як йому, не треба.
Я маю в серці світле відчуття,
Бо дім мій - жовте поле, синє небо.
